Рожко Олена Валеріївна



Особистий сайт учителя української мови та літератури Маріупольської ЗОШ №41

Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Наше опитування
У мене труднощі з
Всього відповідей: 15
Міні-чат
200
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Різдвяно - новорічні свята

 
Різдво

Ніч перед Різдвом... Багато століть тому назад у небесах спалахнула Віфлеємська зоря, що віщувала прихід у світ Любові, Чистоти, Віри й Надії. Багато століть пройшло, але щороку відблиск цієї Зірки запалює в будинках різдвяні свічі, будячи в наших серцях Віру у Добро та Любов. А вранці прозорий дзвін оголосить про народження Христа, і в чистому голосі молитви, що летить угору, буде та ж сама Віра в Добро й Любов...

Різдво у нашій країні - свято дивне, не схоже ні на яке інше. Звичайно, його вже давно не святкують так, як у Диканьці, та й офіційним Різдво стало зовсім недавно. Але майже в кожній родині й раніше у Різдвяний вечір накривали святковий стіл, запалювали свічки. Подекуди в селах ще зберігся звичай співати колядки, а святкові ворожіння ніхто не зміг заборонити. Пам'ять предків, на щастя, викорінити важко. Вона в книгах, у казках, стародавніх піснях і звичаях.

Свято Різдва Христова у древніх слов'ян було Святом зимового сонцестояння, коли день подовжується, а ніч стає коротшою. У цей час прокидається природа, починається її відродження. День зимового сонцестояння - "Коляда".

КОЛЯДА
Вона ніби відкривала Різдвяні Свята ("Святки"). Особливо яскраве сполучення християнства і язичницьких обрядів можна бачити на прикладі села. У цей день, відстоявши молебень у церкві (віддавши належне християнству), селянин вертався додому з оберемком сіна. Сіно врочисто складалося на скриню поруч із покуттю, де висіли ікони (раніше тут стояли фігурки язичницьких богів). Поруч укладали сніп необмолоченого жита або пшениці й кутю - спеціальну кашу із пшеничних зерен і ячменю. Це був дарунок богу Велесу.

Закінчувався Різдвяний піст, тому на стіл виставлялася найсмачніша їжа. Під час святкового застілля хазяїн загадував на врожай. Зі снопа витягали, не дивлячись, стебло. Якщо воно було товстим, хліб уродиться, якщо тонким - готуйся до недороду.

Молодь чекала вечора. Темніло. Одна за одною відкривалися двері хат, і гучна юрба ряджених у звірині шкури з піснями й реготом збиралася на вулиці. Кого тут тільки не було: і небачені чудовиська, і дячок із лляною бородою, і неодмінні фігури Святок - Ведмідь і Коза. Хлопці й дівчини ходили від хати до хати, славили Христа, співали веселі бешкетні пісні, випрошували гроші й частування.

РІЗДВЯНИЙ СТІЛ
Стіл на Святвечір і Різдво, традиції святкування.
У християн усього світу світле свято Різдва Христова має теплий, зворушливий характер, і є гарним сімейним святом, пронизаним атмосферою загальної злагоди й любові.

У цей день у домі панує мир, дружба, спокій і радість. Зі святковим настроєм люди зустрічають світле свято Різдва Христового. Як правило, за Різдвяним столом збирається вся родина. У Святий вечір сідали за стіл після появи на небі першої зірки. Цей звичай пов'язаний з Віфлеємською зіркою, що засяяла над печерою, у якій народився Рятівник світу, Ісус Христос. На честь Віфлеємської зірки верхівку новорічної ялинки стали прикрашати зіркою після того, коли звичай святкувати Новий рік з ялинками прийшов з Німеччини при Петрі I.
Відповідно до стародавнього звичаю, стіл посипався сіном на згадку про вертеп і ясла, а потім уже покривався білосніжною скатертиною.

На Україні до складу страв святкового столу у Святвечір обов'язково входять кутя й узвар. Кутя - це головна традиційна страва Святвечора. Про неї вперше згадується на початку XII століття в літописі "Повість минулих літ". За старих часів кутю готовили частіше із пшениці, рідше з ячменю. Зерна товкли в ступці, але так щоб не роздрібнити їх, а тільки здерти з них лушпиння. У більш пізній час кутю стали робити з рису. Спочатку кутю готували з медом або ситою (розведеним медом). У пізніше в кутю стали додавати макове молоко (запарений і розтертий мак), родзинки, а також подрібнені горіхи й цукровий сироп.

Продукти, з яких готувалася кутя, мають символічне значення. Зерно є символом воскреслого життя. Мед вважається символом здоров'я й благополучного побуту (солодкого життя). А мак символізує статок у родині. Вважають, що чим багатіше (тобто смачніше й ситніше) кутя, тим кращим буде врожай і вищим статок у родині. Виходячи із цих міркувань, на Україні в переддень Різдва (у Святий вечір) кутю називали багатою й робили її дуже смачною. У Росії вечеря на Святвечір була більш скромною. На Україні саме з куті й починали трапезу у Святий вечір. Обов'язково був на Різдвяній трапезі узвар, який готували із сушених ягід і фруктів, зварених у воді й підсолоджених медом або цукром. Наступного дня до святкового Різдвяного столу подавалися млинці, рибні страви, холодець зі свинячих і яловичих ніжок, свиняча домашня ковбаса, печеня, медяники, ломанці з маком і медом, торт, пряники, печиво, тістечка. Напої подавалися відповідно до смаків і статку.

У Святий вечір молодь збиралася в групи, наряджалася в маски й костюми й ходила по будинках колядувати. Колядники носили із собою зображення Віфлеємської зірки й макетик вертепу (печери), де народився Ісус Христос, і співали колядки. Колядки - це святкові пісні, примовки з побажанням щастя й благополуччя родинам, а також молитовні пісні, у яких прославлявся Ісус Христос. Колядників прийнято обдаровувати не тільки грішми, але найчастіше смачною їжею - коржами із солодкою начинкою, цукерками, печивом, тістечками й пряниками. Саме Різдво розпочинається однаково – з полазників (слово вживається переважно в Карпатах). Як на сході, так і на заході України гарною та щасливою ознакою вважається, коли першим до хати на Різдво зайшов чоловік або хлопчик. Це гарантує, що наступний рік буде обов’язково вдалим і щасливим. Полазника частують залежно від віку. Якщо дитина, то солодощами, цукерками, якщо чоловік, то чарку наллють, а якщо жінка, то можуть вигнати й побити.

Матеріал з сайту "Острів знань"

      Колядки

колядки       Колядки - це обрядові, величально обрядові пісні, які виконуються на зимові свята, зокрема на Різдво.
       Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягають ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого. Вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кличкали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
       Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртомі йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!



                  Добрий вечір тобі...

 Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А перший же празник: Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А другий же празник: Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився

Щедрий вечір - вечір напередодні Старого Нового року.

Святкування його походить від стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем - це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки.

У народній традиції обидва свята об'єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки.


        Міф про Меланку (Миланку)

За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна.

Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а з свинячих ніжок варили "дриглю", щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків.

                  Святкування

Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.

Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітка поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати.

На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються "водити Меланку". Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.

За давнім звичаєм перебрані, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити "Діда", або "Дідуха", — снопи, соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.

А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком.


         Вірування та ворожіння

З щедрою кутею пов'язано багато побутових обрядів. Так, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, аби "Новий рік зустріти в мирі і злагоді". Хлопці, котрі перед цим "отримали гарбуза", вдруге засилали сватів з надією на згоду.

Ввечері цього дня дівчата ворожать.

За давнім звичаєм, коли дівчата починали ворожити, парубки викрадали в них вдома ворота або хвіртки, хоч би як не стерегли господарі. Щоб повернути втрату, батько дівчини мусив ставити могорич.

В різних районах України існують свої форми ворожіння. Ось де-які з них:

  • виходять на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою - таким і буде суджений: якщо пес, то лихим а життя собачим, вівця - тихим і сумирним, тощо;
  • біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо нечіпане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки;
  • кладуть під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляють:"Суджений-ряджений, розчеши мені голову!". Хто присниться, з тим і випаде одружитись;
  • або перед сном кладуть в тарілку з водою кілька цурпалків з віника, приказуючи: "Суджений-ряджений перевези через місток". Якщо вранці цурпалка пристала до вінця, то дівчина побереться з тим, хто їй наснився.

       Прикмети

Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети. Ось де-які з них:

  • якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;
  • якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;
  • якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;
  • який перший день у Новому році, то й рік буде такий;

Ой сивая та і зозулечка.

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Усі сади та і облітала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
А в одному та і не бувала.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
А в тім саду три тереми:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
У першому - красне сонце,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
У другому - ясен місяць,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
А в третьому - дрібні зірки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Ясен місяць - пан господар,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Красне сонце - жона його,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Дрібні зірки - його дітки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
(
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії)

Щедрик